Главная >  Инжиниринг 

 

Роль та місце енергозбереження у забезпечені енергетичної та національної безпеки. Держкоменергозбереження України

 

Суходоля О.М., к.т.н.,

 

Деформовану структуру промислового комплексу та високий рівень монополізації виробництва успадковані від попередньої адміністративної системи. Це було обумовлено наявною сировинною базою для розвитку цих галузей, розвиненою інфраструктурою, наявністю кваліфікованого персоналу та іншими чинниками.

 

З отриманням статусу незалежної держави, Україна отримала у спадок економіку з переважанням енергомістких галузей у структурі промислового виробництва. За роки реформ ситуація не тільки не поліпшилася, а й значною мірою ускладнилася. З 1991 до 2000 р. частка паливно-сировинних галузей зросла з 17,3% до 59,2%, або в 3,42 рази, тоді як питома вага машинобудування та металообробки зменшилася майже вдвічі - з 26,3% до 13,2%, а галузей соціальної спрямованості (легка, харчова) - з 36,7% до 19%, або більш як у 1,9 рази.

 

Україна отримала також потужний паливно-енергетичний комплекс (ПЕК), у якому було зосереджено 35-40% усіх державних капіталовкладень. Формування ПЕК України як складової паливно-енергетичного комплексу колишнього СРСР та відсутність суттєвих інвестицій у ПЕК України, велика частка застарілого, технічно зношеного обладнання та устаткування, енерговитратних технологій, залежність від імпортованих енергоносіїв, деформована структура української економіки призвели до критичних рівнів неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР).

 

Серед стратегічних завдань, що постали перед Україною необхідно відмітити потреби у проведенні глибоких якісних перетворень в енергетичному секторі економіки. Це питання, що належить до найскладніших в економічній політиці, великою мірою визначає національну безпеку держави.

 

Україна стоїть перед необхідністю вироблення нової енергетичної стратегії, інструментами реалізації якої мають стати Комплексна державна програма енергозбереження, Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії і малої гідро- та теплоенергетики. До 2010 р. треба забезпечити економію традиційних паливно-енергетичних ресурсів в обсязі 12-15% від загального їх споживання. Обгрунтований нею потенціал енергозбереження оцінюється приблизно у 86 млн. т умовного палива. Тільки завдяки цьому можна майже подвоїти забезпеченість країни власними енергетичними ресурсами. Реалізація державної програми енергозбереження може стати одним з ключових чинників технологічного переоснащення всієї української економіки. Основна мета намічених перетворень - довести енергоємність української економіки до показників країн ЄС [1].

 

Крім того Україна задовольняє свої потреби в природних енергоресурсах за рахунок власного їх видобутку приблизно на 45%. У більшості країн світу рівень енергетичної самозабезпеченості такий самий або навіть нижчий. Проблема полягає в іншому - неприпустимо низькій ефективності використання енергоносіїв та відсутності диверсифікації джерел їх імпорту. Низькою є ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Енергоємність ВВП в Україні значно вища, ніж в економічно розвинених державах. Це стало однією з причин енергетичної та економічної кризи, а питання енергозабезпечення економіки вже переросло у проблему національної безпеки.

 

Економічна безпека вимагає наявності у держави достатніх ресурсів для реалізації відтворюваних, самовдосконалювальних процесів у всіх сферах прикладання суспільно корисної праці, забезпечення незалежності національної економіки, забезпечення стабільності суспільного ладу та можливостей самостійно формувати та здійснювати внутрішню та зовнішню політику [2].

 

Економічна та енергетична безпека держави

 

Енергетична безпека як одна із складових національної безпеки проявляється по перше як стан забезпечення держави енергоресурсами для реалізації відтворюваних процесів у національній економіці, що гарантують її повноцінну життєдіяльність і, по друге, як стан безпеки енергетичного комплексу України.

 

Економічна безпека сьогодні є однією з найважливіших частин національної безпеки України і нерозривно пов’язана із іншою складовою національної безпеки, а саме енергетичною безпекою.

 

Енергетична безпека - це стан захищеності життєво важливих “енергетичних інтересів” особистості, суспільства, держави від внутрішніх та зовнішніх загроз, що забезпечує безперебійне задоволення споживачів економічно доступними ПЕР прийнятної якості за нормальних умов та в надзвичайних ситуаціях [2,3].

 

Існує кілька визначень енергетичної безпеки [3], проте найбільш вдалим можна вважати наступне:

 

Аналізуючи згадані фактори можна виділити два основних напрями забезпечення енергетичної безпеки, а саме: постачання фізичних обсягів енергоресурсів у відповідності до потреб економіки зменшуючи при цьому вплив зовнішніх факторів на стабільність енергозабезпечення та зниження темпів зростання потреби економіки у енергоносіях при забезпеченні стабільного зростання ВВП шляхом підвищення ефективності використання енергоресурсів національною економікою. Причому ці напрями також сприяють укріпленню економічної безпеки держави. Кожен із приведених напрямів має свої пріоритети.

 

Факторами впливу на енергетичну безпеку можна вважати: структуру енергоносіїв в енергоспоживанні, рівень освоєності та використання наявних власних ресурсів, глибина їх переробки та характеристики енергогенеруючих технологій, диверсифікованість джерел енергопостачання і шляхів транспортування, транспортна інфраструктура, використання альтернативних джерел енергії, стан контролю за витратами ПЕР, реалізація політики енерго- та ресурсозбереження. Для кожної країни вагомість того чи іншого фактора залежить від конкретних умов, що складаються.

 

Реалізація першого напряму має на увазі забезпечення:

 

Загалом до факторів, які зумовлюють сьогочасні напрямки та пріоритети енергетичної безпеки України можна віднести (з розбивкою за напрямами).

 

- уникнення монопольної залежності поставок енергоносіїв з Росії (практично монопольні поставки нафти, газу ядерного палива) через диверсифікацію джерел імпорту енергоносіїв та шляхів транспортування;

 

- максимальне використання наявних власних енергоресурсів та джерел енергії шляхом інтенсифікації власних обсягів видобутку, поглиблення глибини переробки, нових технологій перетворення енергії, використання вторинних енергоресурсів;

 

- розроблення сукупності заходів для забезпечення життєдіяльності економіки на випадок не передбачуваних обставин у ПЕК чи з поставками ПЕР.

 

- модернізації основних фондів, у першу чергу підприємств ПЕК (рівень зношеності основних фондів ПЕК складає біля 60%);

 

- зміну структури промислового виробництва шляхом зменшення питомої ваги енерго- та ресурсоємних галузей;

 

Реалізація другого напряму має забезпечити:

 

- зменшення марнотратного та безгосподарного використання ПЕР та вторинних енергоресурсів;

 

- комплексну модернізацію та переозброєння господарських комплексів України на основі енергозбереження, впровадження найновіших енергозберігаючих технологій, сучасних телекомунікаційних та комп’ютерних мереж;

 

- формування у населення держави енергозберігаючого світогляду.

 

- розширення використання альтернативних джерел енергії;

 

Кожна незалежна держава визначаючи пріоритети свого розвитку, враховує фактори, що загрожують її національній безпеці. Таким чином, зважаючи на необхідність забезпечення економічної безпеки держави, при формуванні програм соціально-економічного розвитку мають враховуватись також фактори, що впливають на енергетичну безпеку держави.

 

Аналіз пріоритетів обох напрямів забезпечення енергетичної безпеки вказує на енергозбереження як ключовий напрям прикладання зусиль держави.

 

Таким чином, для України, основні механізми державного управління, виходячи із напрямів забезпечення енергетичної безпеки, мають полягати у формуванні диверсифікованої структури енергоспоживання (приблизно рівних часток різних енергоресурсів) разом із диверсифікацією джерел постачання (відсутності монопольної залежності від одного джерела) та підвищення ефективності використання енергоресурсів економікою.

 

Розглядаючи енергозбереження як сферу діяльності держави у забезпеченні енергетичної та національної безпеки варто відмітити, що механізми державного управління цією сферою залежать від пріоритетних напрямів забезпечення енергетичної безпеки. Це відображається у тому, що для кожної конкретної держави існують свої фактори впливу та відповідно формуються свої конкретні напрями забезпечення енергетичної безпеки.

 

Забезпечення енергетичної безпеки держави, значно впливає на прийняття державних рішень, стосовно розвитку національної економіки. Для аналізу впливу структури енергоспоживання на енергетичну безпеку, визначення та прийняття необхідних державних рішень складається паливно-енергетичний баланс (ПЕБ).

 

Структура енергоспоживання

 

Необхідно відмітити, що Україна крім “важкої” структури промислового виробництва успадкувала від СРСР також і невигідну для себе структуру енергоспоживання. За роки незалежності ця структура ще більше погіршилось в сторону залежності від імпортованих енергоносіїв, що складає реальну загрозу національній безпеці.

 

* На сьогодні, в Україні, така постановка задачі на як планування енергетичного балансу держави відсутня. Останній раз енергетичний баланс України був складений у 1996 році (за участю Світового банку). Енергетичний баланс України, сьогодні складається при потребі кожною організацією самостійно, на основі статистичних спостережень, без подальшого впливу на прийняття державних рішень.

 

Структура споживання енергоресурсів, %

 

Порівняльний аналіз структури енергоспоживання в Україні та США і ЄС вказує на необгрунтовану, економічно недоцільну і навіть загрозливу для національної безпеки структуру ПЕБ в Україні Таблиця 1 [3]. Провідні країни світу будують свою енергетичну стратегію на власних енергоресурсах, в противагу Україні де відмічається тенденція до імпортування значних обсягів природного газу та зниження використання власних енергоресурсів (вугілля, торфу). Для прикладу Китай за рахунок власного вугілля забезпечує 70% свого енергоспоживання первинних енергоносіїв, Польща 67%.

 

Країна

 

Таблиця 1

 

Природний газ

 

Нафта

 

Атомна енергетика

 

Вугілля

 

Україна

 

Гідроенергія

 

44

 

9

 

13

 

30

 

США

 

2

 

24

 

39

 

8,2

 

23

 

ЄС

 

3,1

 

22,5

 

44,2

 

13,8

 

13,4

 

Україна ж за абсолютними обсягами імпорту природного газу займає одне із перших місць у світі. Доля власної нафти у загальному споживанні складає лише біля 20%, а доля природного газу біля 24%. Зважаючи на те, що на сьогодні, Україна належить до енергодефіцитних країн, державі необхідно зосередити зусилля щодо зменшення використання паливно-енергетичних ресурсів національною економікою, особливо природного газу та зниження залежності від імпортованих, переважно із Росії, енергоресурсів [3].

 

5

 

Завдання полягає в тому, щоб суттєво змінити баланс споживання енергоносіїв, зменшити як абсолютний обіг, так і частку споживання природного газу з одночасним збільшенням цих показників стосовно вугілля. Затверджена Кабінетом Міністрів Програма Українське вугілля передбачає: переоснащення перспективних шахт надійним і високопродуктивним обладнанням; ліквідацію неперспективних і санацію потенційно перспективних вугледобувних підприємств; роздержавлення майна вуглевидобувних підприємств за особливими правилами оцінки вартості з урахуванням їх рентабельності та інвестиційної привабливості та розрахована на доведення обсягів видобутку вугілля у 2010 р. до 110 млн. т. [1].

 

Загалом у структурі світових запасів органічного палива на вугілля припадає 67%, нафту - 18% і на природний газ – 15% відсотків, а в Україні ці показники становлять відповідно 95,4%, 2% і 2,6% відсотка. Таким чином єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезпечення власних потреб, є вугілля. Це важливий чинник гарантування енергетичної безпеки держави.

 

Для забезпечення енергетичної безпеки держави необхідно сьогодні проаналізувати прогнозні показники ПЕБ України у найближчій перспективі з врахуванням формування доцільної структури енергоспоживання. Паливно-енергетичний баланс України 2000 року приведений у Таблиці 2 [3,4,5].

 

Національна програма Нафта і газ України до 2010 року ( 522/5713 ), спрямована на збільшення обсягу розвіданих запасів нафти і газового конденсату. Визначено за необхідне забезпечити введення в дію енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС, модернізацію діючих енергоблоків з метою підвищення їх надійності та безпеки, створення повного циклу виробництва ядерного палива.

 

Таблиця 2

 

Паливно-енергетичний баланс України у 2000 році

 

Власні енергоресурси

 

Спожиті енергоресурси, млн. т у.п.

 

Загалом за 2000 рік

 

Імпортовані енргоресурси

 

60,20

 

Вугілля

 

63,95

 

3,75

 

80,26

 

млн.т

 

85,26

 

5,00

 

5,35

 

Нафта

 

19,14

 

13,79

 

3,69

 

млн.т

 

13,20

 

9,51

 

51,29

 

Газ всього

 

89,34

 

38,05

 

45,94

 

млрд.м.куб

 

78,74

 

32,80

 

18,93

 

Газ власний

 

млрд.м.куб

 

18,93

 

18,04

 

18,04

 

32,36

 

Газ за транзит

 

млрд.м.куб

 

32,36

 

27,90

 

27,90

 

60,19

 

Електроенергії всього

 

млрд.кВт.г

 

60,19

 

171,30

 

171,30

 

27,18

 

Атомна енергетика

 

27,18

 

ядерне паливо

 

77,35

 

млрд.кВт

 

Гідроенергетика

 

77,35

 

4,01

 

4,01

 

11,40

 

млрд.кВт

 

Нетрадиційні джерела

 

11,40

 

2,24

 

2,24

 

4,80

 

Енергозбереження

 

Загалом спожито, млн. т.у.п.

 

4,80

 

55,59

 

155,06

 

Без врахування як неергетичної та давальницької сировини [3,4]

 

210,65

 

Зважаючи на відновлення економіки України та постійне зростання ВВП, варто очікувати збільшення обсягів споживання енергоресурсів національною економікою у 2010 році до прогнозного рівня 220 млн.т.у.п.

 

185,4

 

На рис. Приведено структуру паливно-енергетичного балансу України у 2000 році із загальним обсягом споживання біля 190 млн.т.у.п. [4,5]. На рис. наведено структуру паливно-енергетич-ного балансу України за прогнозним споживанням ПЕР у 2010 році [3,6].

 

При цьому складаючи ПЕБ для 2010 року необхідно врахувати, що прямо пропорційного зростання обсягів споживання ПЕР відповідно до темпів зростання ВВП спостерігатись не буде, оскільки зростання завантаження існуючого обладнання, використання нових енергоефективних технологій, призведе до підвищення ефективності використання енергоресурсів, що відобразиться в дещо повільніших темпах зростання обсягів споживання ПЕР від темпів зростання ВВП.

 

Відповідна перспектива побудови ПЕБ та розвитку окремих галузей ПЕК потребує прийняття відповідних механізмів державного управління у реалізації вищевизначених напрямів забезпечення енергетичної безпеки держави та спричинить формування відповідних механізмів державного управління процесами розвитку ПЕК, підвищення ефективності використання енергоресурсів та впровадження енергозберігаючих технологій у відповідних галузях.

 

При формуванні ПЕБ для 2020 року прогнозується, що: видобуток вугілля буде становити 100 млн.т. (за програмою Українське вугілля 2010 – 110 млн.т.); споживання природного газу зменшиться у порівнянні з 1999 роком на 10 млрд. м.куб. та буде становитиме 65 млрд. м.куб. (у 2003 році Уряд прогнозує зростання споживання до 89 млрд. м.куб); інші параметри, а саме використання нафти, атомної енергетики залишать практично незмінні; решта необхідного обсягу потреб держави у енергоресурсах буде покриватись зростанням частки гідроенергетики, нетрадиційних джерел енергії та потенціалу енергозбереження. У подальшому, для забезпечення енергетичної та національної безпеки доля останніх має ще більше зростати.

 

Потребують оновлення і основні фонди ПЕК. За експертними оцінками, по всіх галузях ПЕК зношеність основних фондів складає понад 60% і вже набула загрозливого характеру, а через це ефективність використання первинних енергоресурсів при енергогенерації є надзвичайно низькою. Це примушує витрачати додаткові кошти на закупівлю додаткової кількості енергоносіїв.

 

Формування енергозберігаючого сценарію розвитку ПЕК передбачає глибокі структурні зміни у виробництві та споживанні енергоносіїв зорієнтовані на: наближення структури паливно-енергетичного балансу України до наявної ресурсної бази енергоносіїв; зменшення частки імпортованого природного газу; нарощування обсягів видобування вугілля поряд із закриттям безперспективних шахт та розрізів; залучення максимально можливого (технічно та економічно доцільного) рівня ресурсів гідроенергетики, у тому числі відновлення малих ГЕС, створення власного циклу ядерного палив для АЕС та добудову блоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС; забезпечення активної реалізації потенціалу енергозбереження та залучення до балансу нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії.

 

Забезпечити підвищення ефективність використання енергоресурсів можливо за умов: кардинальної зміни структури виробництва у напрямку менш енергоємних галузей; пріоритетного розвитку машинобудування, харчової та легкої промисловості; розширення сфери послуг; впровадження жорстких екологічних та енерговитратних нормативів; запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження.

 

Нагально постало питання здійснення активної енергозберігаючої політики у галузях національної економіки. Низька на сьогодні неефективність використання палива та енергії в економіці країни відображається у високому рівні енергоємності валового внутрішнього продукту (ВВП), який у 2-3 рази перевищує аналогічний показник для промислово розвинених країн.

 

Запропонований сценарій є найбільш прийнятним та відповідає національним інтересам України, однак він потребує прийняття серйозних політичних рішень, адже для його реалізації необхідні значні інвестиції та науковоємні технології, прийняття непопулярних рішень та політичної волі у досягненні цілей, стабільної цілеспрямованої поведінки держави та формування енергозберігаючого світогляду громадян.

 

Побудова такого ПЕБ не тільки оздоровить загальну економічну ситуацію у державі, а також знизить валютне навантаження на економіку, оскільки (в разі неможливості задовольнити потреби економіки власним вугіллям) ціни на імпортоване вугілля значно нижчі цін на імпортований природний газ.

 

Енергозбереження має стати пріоритетом державної політики у найближчі 5-15 років.

 

Проведений аналіз напрямів забезпечення енергетичної безпеки держави свідчить, що у досягненні енергетичної безпеки держави, підвищенні конкурентоспроможності вітчизняної продукції та поліпшенні стану навколишнього середовища виняткова роль належить заходам з енергозбереження, розроблення дієвих механізмів державного управління процесами підвищення енергоефективності національної економіки.

 

Послання Президента України до Верховної Ради “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”.

 

Список літератури

 

Енергетична безпека України: Стратегія та механізми забезпечення/ А.І.Шевцов, М.Г.Земляний, А.З.Дорошевич та ін./ За ред. А.І.Шевцова. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002.

 

Паливно-енергетичний комплекс України на порозі третього тисячоліття/ Під загальною редакцією А.К.Шидловського, М.П.Ковалка – Київ:УЕЗ, - 2001 р.

 

Першин В.П. Енергозбереження як фактор сталого розвитку вітчизняної економіки. Тези доповідей міжнародної науково-технічної конференції “Енергоефективність 2002” - Київ: Навчальна книга, 2002 р.

 

Статистичний щорічник України за 2001 рік. м.Київ. Техніка. 2002 р.

 

 

Концепція державної енергетичної політики України на період до 2020 року// Національна безпека та оборона №2, 2001 року.

 

 

Буш называет Киото. Снижение потерь электроэнергии в. Водосчетчик воду не экономит. ПРАВИТЕЛЬСТВО МОСКВЫ. O ПАЯННЫХ газонаполненных и вакуумированных стеклопакетах.

 

Главная >  Инжиниринг 

0.0924