Главная >  Инвестиции 

 

Концепції енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Протягом 1990-96 рр. внаслідок стрімкого - майже в 2,5 рази - спаду валового внутрішнього продукту (ВВП) його енергоємність зросла на 41 відсоток. Внаслідок зростання вартості енергоресурсів їх складова витрат в структурі ціни промислової продукції зросла у межах 6,2 - 18,9 відсотків, відповідно доля прибутку зменшилась від 14,4 до 5,4 відсотка. Низька рентабельність та вимивання обігових коштів сприяли бартеризації економіки, коли фактор собівартості, у тому числі енергозатрат взагалі втрачає вирішальне значення.

 

На шляху до реалізації стратегічної мети - створення конкурентоспроможної економіки України та зростання рівня життя громадян неможливо оминути питання зниження енергомісткості національного продукту. Економічна та енергетична кризи 90-х років суттєво вплинули на ефективність використання енергоресурсів в галузях економіки України.

 

Через це, в Концепції, безумовно має знайти відображення наше очікування щодо соціально економічного розвитку держави. Адже, паливно-енергетичний комплекс покликаний задовольнити саме потреби економіки та побутових споживачів в паливно-енергетичних ресурсах.

 

Важливість вирішення цього ключового для економіки завдання зумовлюється також залежністю України від імпорту енергоносіїв, яка на сьогодні є реальним фактором її енергетичної безпеки і політичної залежності. Ось чому, коротко підсумовуючи сказане, енергозбереження для України - це не данина моді, а життєва необхідність.

 

Україну в найближчі роки, на шляху до ефективної ринкової економіки, очікує поступова зміна структури галузей національної економіки в напрямку зменшення енергоємного виробництва та розширення сфери послуг, відбудеться заміна фізично зношеної та морально застарілої техніки та технологій на більш енергоефективні з широким запровадженням енергозберігаючого обладнання, приватизаційні процеси створять реальну зацікавленість власників підприємств в енергозбереженні. Все це безумовно вплине на зниження енергоємності ВВП. Враховуючи вказані тенденції, а також (досвід ряду промислово розвинених країн - при практично не змінних показниках споживання енергоресурсів є можливість збільшити свій валовий внутрішній продукт у 1,5 - 2 рази та значно скоротити енергоємність ВВП) ефективну реалізацію енергозберігаючої політики (передбачених Комплексною державною програмою України з енергозбереження заходів), запровадження механізмів економічного стимулювання та відповідальності у сфері енергозбереження слід очікувати, на період до 2030 року, значного зростання ВВП при практично незмінних показниках споживання енергоресурсів національною економікою.

 

Концепції енергетичної стратегії України на період до 2030 року є визначальним документом, для подальшого розвитку паливно-енергетичного комплексу України, що має визначити основні шляхи та механізми сталого забезпечення національної економіки енергетичними ресурсами.

 

На сьогодні економіка України споживає біля 200 млн.т.у.п., при чому 53% енергоресурсів Україна імпортує. (див. Табл. дані оціночні). До 2030 року при зростанні ВВП у 3 рази та не значному підвищенні загальних обсягів споживання енергоресурсів, необхідно мати паливно-енергетичний баланс із зміненою структурою споживання первинних енергоресурсів при значному зменшенні відсотку імпортованого палива (біля 30%).

 

Таким чином, при створенні Концепції необхідно виходити з того, що перш за все (при наявних надлишках генеруючих потужностей) існує потреба передбачити механізми та шляхи зміни структури паливно-енергетичного балансу, модернізації обладнання паливно-енергетичного комплексу та підвищення його енергоефективності, створення гнучких механізмів диверсифікації джерел ПЕР, заміщення імпортованих видів палива внутрішніми енергетичними ресурсами, максимального залучення місцевих та альтернативних видів палива і відновлювальних джерел енергії.

 

2000 рік

 

Вид енергоносія

 

Власні

 

2030 рік

 

Всього

 

Імпорт

 

Власні

 

Всього

 

млн.т.у.п.

 

Імпорт

 

млн.т.у.п.

 

%

 

млн.т.у.п

 

%

 

млн.т.у.п

 

%

 

млн.т.у.п.

 

%

 

млн.т.у.п

 

%

 

Атомна енергія

 

%

 

12,4

 

25

 

12,4

 

25

 

13

 

39

 

8,3

 

25

 

50

 

Вугілля

 

3

 

24,4

 

53

 

1,5

 

75

 

25,7

 

65

 

25

 

10

 

21,7

 

Природний газ

 

3,3

 

10,7

 

22

 

29,3

 

60

 

40

 

82

 

25

 

75

 

8,3

 

25

 

1,6

 

5

 

5,4

 

Нафта та газовий конденсат

 

31-11 =20

 

2,6

 

25

 

9,7

 

30

 

12,4

 

7

 

10

 

50

 

2,3

 

Гідроенергія, інші види палива

 

16,6

 

3,7

 

7,6

 

3,7

 

7,6

 

5

 

15

 

3,3

 

10

 

7,7

 

23

 

5

 

Нетрадиційні та відновлювальні джерела

 

5

 

2,4

 

21

 

2,4

 

21

 

7

 

5

 

7

 

Потенціал енергозбереження

 

1,6

 

3,4

 

7

 

3,4

 

7

 

15

 

45

 

15

 

45

 

97

 

Всього енергоресурсів

 

107

 

47

 

205

 

53

 

300

 

100

 

203

 

100

 

93

 

67

 

Загальне споживання

 

31

 

300 млн.т.у.п.

 

205 млн.т.у.п.

 

108 млрд.грн.

 

ВВП

 

Енергоємність ВВП

 

300 млрд.грн.

 

1 кг.у.п./грн.

 

1,898 кг.у.п./грн.

 

Одним із механізмів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу може бути перехід на визначення ціни на енергоресурси не за обсягами видобутку чи генерації, а виходячи із енергетичних характеристик енергоресурсів. Так наприклад Європейський Союз розглядає можливість продажу постачальними компаніями енергії не в формі кВт.год. чи тон умовного палива, а в формі ефективного, якісного тепла, холоду, світла та рушійної потужності. Яскравим прикладом подібного механізму може бути встановлення цін на вугілля на основі калорійності (ккал), що значно спростить вирішення існуючої на сьогодні проблеми постачання неякісного вугілля.

 

Це можна досягнути перш за все проводячи структурну реформу паливно-енергетичного комплексу, приділяючи першочергову увагу розвитку вугільної галузі, створенні власного паливного ядерного циклу, використанні потенціалу енергозбереження та активного залучення нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії до паливно-енергетичного балансу України. Поряд із розвитком цих галузей ПЕК потребує стабілізації та підвищення ефективності робота інших традиційних для України галузей: нафтогазової та гідроенергетики.

 

Іншим шляхом формування бажаного паливно-енергетичного балансу є використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії.

 

Поряд із цим доцільне посилення ролі постачальників енергоресурсів щодо реалізації енергозберігаючої політики, запровадженню та поширенню поряд з енергопостачанням надання енергосервісних послуг. Доцільне включення до обов’язків енергопостачальних компаній щодо постачання енергоносіїв також виконання перфоменс-контрактингу щодо запровадження енергозберігаючих проектів у споживачів як частину їхніх основних завдань. Такий механізм управління енергоспоживанням споживачів (DSM - demand side management) широко поширений у ряді промислово розвинених країн, дозволяє знизити пікові навантаження енергосистем та в деяких випадках виключити необхідність побудови нових генеруючих потужностей з одночасним підвищенням ефективності використання енергоресурсів споживачами.

 

енергія вітру - технічний потенціал дорівнює 30 млрд.кВт.год, до кінця 2010 року передбачається виробити понад 5,7 млн.кВт.год.;

 

Україна має потужні ресурси відновлювальних джерел енергії:

 

потенціал малих рік - технічний 8252 млн.кВт.год./рік, доцільно-економічно - 3747 млн.кВт.год/рік;

 

сонячної енергії - технічний потенціал 345 млн.кВт.год/рік, доцільно-економічний 54 млн.кВт.год/рік.;

 

геотермальна енергія - 32,6 млн.т.у.п./рік.

 

потенціал біомаси - 13,4 млн.т.у.п./рік; потенціал відходів лісу - 115 тис.т.у.п./рік;

 

Загалом за період 2001-2005 рр.. заміщення традиційних ПЕР, у відповідності з про­гноз­­ними показниками потенціалу Програми НВДЕ, може скласти біля 52,5 млн.т. у.п., за період 2006-2010 рр.. це заміщення може скласти біля 132,6 млн.т у.п.

 

Використання відновлювальних джерел енергії поряд із місцевими видами палива дозволить значно знизити рівень втрат енергоносіїв при транспортуванні у віддалені райони, знизить матеріальні затрати на будівництво транспортних мереж, підвищить рівень енергозабезпечення як регіонів так і в цілому держави, підвищить конкуренцію серед виробників та постачальників енергоресурсів, що безумовно призведе до підвищення енергетичної ефективності паливно-енергетичного комплексу та зниження потреб в імпортуванні енергоресурсів.

 

за період 2020-2030 рр.. заміщення традиційних ПЕР, може скласти біля 240,8 млн.т у.п.;

 

за період 2010-2020 рр.. заміщення традиційних ПЕР, може скласти біля 190,6 млн.т у.п.;

 

Основні напрями вдосконалення законодавства у сфері енергозбереження безумовно мають знайти своє відображення в Концепції енергетичної стратегії України на період до 2030 року.

 

Проте, реалізація потенціалу відновлювальних джерел енергії так як і реалізація енергозберігаючої політики в усіх сферах національної економіки потребує не просто заяв про наміри, а реальних та невідкладних дій. Успішна реалізація енергозберігаючої політики держави, підвищення ефективності виробництва, зниження енергомісткості ВВП, підвищення конкурентоспроможності національної продукції на світовому ринку потребує створення відповідного законодавчого підґрунтя.

 

Серед основних питань, що потребують законодавчого врегулювання необхідно відмітити:

 

Держава має створити умови зацікавленості споживачів в енергозбереженні, запровадити ефективні механізми залучення інвестицій, як внутрішніх так і зовнішніх, для реалізації енергозберігаючих заходів. Потрібно підтримати промисловість в діяльності щодо впровадження нової енергозберігаючої техніки та технологій, впровадженні автоматизованих систем обліку споживання енергоресурсів.

 

- надання на заходи з енергозбереження кредитів із зниженими кредитними ставками, (за аналогією з успішним досвідом в агропромисловому комплексі), часткова компенсація кредитів наданих промисловим підприємствам комерційними банками;

 

- створення умов для самофінансування підприємствами заходів з енергозбереження (звільнення підприємств від податку або зменшення податку на прибуток, отриманого внаслідок впровадження та застосування енергозберігаючого обладнання та технологій; включення витрат на заходи з енергозбереження до валових витрат);

 

- вдосконалення механізму амортизаційних відрахувань, для стимулювання впровадження нового енергоефективного обладнання;

 

- спеціальні умови оподаткування для банків, що фінансують енергозберігаючі проекти;

 

Поряд із економічними механізмами стимулювання енергозбереження доцільно на початковому етапі реалізації енергетичної стратегії (10-15 років) посилити відповідальність за неефективне використання енергоресурсів із запровадженням адміністративної та економічної відповідальності. Кошти від економічних санкцій, накладених за неефективне використання енергоресурсів, мають у цільовому порядку мають направлятися на реалізацію енергозберігаючих проектів.

 

- вдосконалення механізму амортизаційних відрахувань, для стимулювання впровадження нового енергоефективного обладнання;

 



 

Долгосрочные тенденции мировой д. Россия и ратификация Киотского протокола. РЕШЕНИЕ тридцать седьмой сессии. Энергоаппетиты человечества все растут. Новая страница 1.

 

Главная >  Инвестиции 

0.0124