Главная >  Энергосбережение 

 

Компенсація реактивної потужності. При зниженні коефіцієнта потужності споживачів (при незмінній активній потужності) внаслідок зростання реактивного струму збільшуються втрати електроенергії в мережах, трансформаторах і генераторах. При значному зниженні значення коефіцієнта потужності трансформатори та генератори виявляються настільки завантаженими реактивними струмами, що подальше отримання від них активної потужності стає нереальним. Крім того, при зниженні коефіцієнта потужності збільшуються і втрати напруги в мережах і практично всі показники якості електроенергії за напругою залежать від обсягів споживання реактивної потужності промисловими установками.

 

Асинхронні електродвигуни, флуоресцентні лампи, індукційні печі, силові, зварювальні і інші спеціальні трансформатори, зварювальні автомати для дугового зварювання на змінному струмі або зварювання контактним опором, котушки контакторів і реле, лінії електропередач споживають разом з активною і реактивну потужність. Реактивна потужність затрачається на створення змінних електромагнітних полів. Як відомо, чим більша реактивна потужність при постійній активній, тим нижче коефіцієнт потужності.

 

- у випадку однофазних навантажень: , де - коефіцієнт реактивної потужності, - активна потужність навантаження, а - коефіцієнт потужності.

 

Реактивна потужність визначається при синусоїдальній напрузі мережі живлення наступним чином:

 

Рівень компенсованої реактивної потужності визначається як різниця реактивних потужностей навантаження підприємства , та потужності, що надається підприємством енергосистемою :

 

- у випадку трьохфазних навантажень:

 

Таким чином компенсація реактивної потужності є важливою складовою частиною комплексу організаційно-технічних заходів з регулювання режимів електроспоживання і обмеження максимумів навантаження на промислових підприємствах.

 

Потреби в реактивній потужності зазвичай перевищують можливості її покриття генераторами на електростанціях, оскільки більша частина промислових навантажень – це споживачі реактивної потужності.

 

- асинхронні двигуни - 45-65%.

 

Основними споживачами реактивної потужності на промислових підприємствах є:

 

- напівпровідникові перетворювачі та повітряні електричні лінії – 10%.

 

- електропечі - 8%.

 

Сучасні асинхронні двигуни споживають реактивний струм, що складає біля 20-40% від номінального струму. Асинхронні електродвигуни споживають, при номінальному навантаженні, реактивну потужність, що визначається за формулою: , де: , - відповідно номінальна потужність (кВт) і ККД двигуна; - тангенс, відповідаючий номінальному значенню двигуна. Реактивна потужність, що споживається з мережі при холостому ході (кВар), визначається за формулою: , де: - струм холостого ходу двигуна, А; - напруга на зажимах двигуна, кВ. Для двигунів з =0,91-0,93 реактивна потужність холостого ходу складає біля 60% реактивної потужності при номінальному завантаженні двигуна. Для двигунів з =0,77-0,8 реактивна потужність холостого ходу складає біля 70%.

 

- трансформатори всіх ступенів трансформації – 20-25%.

 

В ряді випадків ефективним засобом із зниження споживання реактивної потужності є переключення обмоток недовантаженого асинхронного двигуна з трикутника на зірку. Оскільки при цьому пусковий і обертовий момент зменшуються в 3 рази. Переключення можна виконувати при низькому навантаженні – до 35% номінальної потужності. Переключення завантажених на 25% електродвигунів приводить до наближення їх коефіцієнта потужності до номінального.

 

При завантаженнях асинхронного електродвигуна, менше номінального, приріст споживання реактивної потужності в порівнянні з холостим ходом пропорційний квадрату коефіцієнта завантаження двигуна, тоді, реактивна потужність при довільному навантаженні: , де: - коефіцієнт завантаження двигуна. Звідси слідує висновок, що заміна не завантажених двигунів на двигуни меншої потужності буде сприяти зниженню споживання реактивної потужності. Досвід вказує, що якщо середнє навантаження асинхронних двигунів по потужності не перевищує 45% номінальної потужності, то їх слід замінити електродвигунами меншої потужності. Якщо навантаження становить 45-70%, то необхідно провести техніко-економічну перевірку доцільності заміни двигуна на двигун меншої потужності.

 

Сучасні асинхронні електродвигуни проектуються з мінімально можливим повітряним зазором між статором і ротором. Це зменшує опір шляху магнітного потоку і споживання реактивної потужності. Магнітним опором повітряного зазору обумовлено 70-80% реактивної потужності, що споживаються асинхронним двигуном на холостому ходу.

 

Одним з ефективних заходів по зниженню споживання реактивної потужності асинхронними електродвигунами є використання обмежувачів холостого ходу станків. Обмежувач холостого ходу автоматично відключає магнітний пускач двигуна на між операційний час.

 

Трапляються випадки коли згорівшу обмотку статора асинхронного двигуна міняють проводами з меншим поперечним розрізом. Або з меншим числом витків, ніж це необхідно за технологією. В той же час зменшення числа витків на 10% зменшує магнітний потік на 10% і підвищує індукцію в сталі. Реактивна потужність і струм холостого ходу двигуна збільшується приблизно на 25%, коефіцієнт потужності погіршується на 0,05-0,0 Погіршується і ККД двигуна внаслідок збільшення активних втрат в сталі.

 

При експлуатації електродвигуна, відбувається нерівномірне зношення підшипників, що викликає асиметрію магнітного поля двигуна і погіршення ККД на 1,4-3,7%, а також погіршення коефіцієнта потужності на 0,01-0,025 в порівнянні з паспортними даними. При появі значного осьового зрушення ротора також збільшується споживання реактивної потужності двигуном. Різке погіршення коефіцієнта потужності відбувається також при проточці ротора, замість заміни зношених підшипників при ремонтів, оскільки при цьому збільшується повітряний зазор.

 

Трансформатори є другою найбільш крупною групою електроприймачів по споживанню реактивної потужності.

 

Сучасні досягнення напівпровідникової техніки дозволяють конструювати такі перетворювачі (компенсаційні) що вони можуть підтримувати максимальний коефіцієнт потужності електроприводу і навіть генерувати реактивну потужність. Такі перетворювачі необхідно використовувати в першу чергу.

 

Слабо завантажені трансформатори, як і асинхронні двигуни, мають низький коефіцієнт потужності. Тому важливо правильно вибирати потужності трансформаторів при проектуванні, а також здійснювати перегрупування і заміну не завантажених трансформаторів в процесі експлуатації. Заміна трансформаторів на менш потужні признано доцільним у випадку, якщо вони завантажені менше ніж на 30%. Необхідно також слідкувати, щоб у вихідні та неробочі часи трансформатори відключались.

 

При холостому ході, коли виводи вторинної обмотки розімкнені, в первинній обмотці протікає струм холостого ходу з діючим значенням . Повна потужність для однофазного трансформатора . Її реактивна складова витрачається на перемагнічування сталі магнітопровода, а активна складова покриває втрати при холостому ході трансформатора. Коефіцієнт потужності при холостому ході трансформатора .

 

Заходи з підвищення коефіцієнта потужності в електроустановках можна розділити на дві групи: перша – при яких не потрібна установка компенсуючих пристроїв, і друга – при яких потребується компенсуючих пристроїв. Компенсація реактивної потужності у споживачів дозволяє:

 

З метою раціоналізації роботи трансформаторів стосовно режимів споживання реактивної потужності також можна переводити навантаження тимчасово завантажених менш ніж на 30% на інші трансформатори; відключення їх при роботі на холостому ходу.

 

- зменшення повної потужності, що знижує потужність трансформаторів і їх число.

 

- знизити струм в передаючих елементах мережі, що призводить до зменшення поперечного розрізу проводів.

 

Сутність будь-яких заходів із зниження споживання реактивної потужності заключається в обмеженні впливу електроприймача на мережу живлення шляхом впливу на сам електроприймач.

 

- зменшення втрат активної потужності, а відповідно, і потужності генераторів на електростанціях.

 

Підвищення завантаження технологічних агрегатів по потужності, а саме:

 

До заходів першої групи відносяться:

 

- ліквідація режиму роботи асинхронних двигунів без навантаження шляхом установлення обмежувачів холостого ходу, коли між операційний період більший 10с;

 

- підвищення завантаження асинхронних двигунів;

 

- вибір потужності трансформаторів близькою до необхідного навантаження, заміна або відключення трансформаторів, які завантажені у середньому менше ніж на 30% номінальної потужності;.

 

- перемикання обмоток статора асинхронних електродвигунів напругою до 1000 В із трикутника на зірку, якщо їх завантаження менше 40% ( знижує потужність двигуна в 3 рази);

 

- поліпшення якості ремонту електродвигунів, при якому зберігаються їх номінальні дані.

 

- плавне регулювання напруги за допомогою тиристорних пристроїв;

 

- використання обмежувачів холостого ходу асинхронних електродвигунів та зварювальних агрегатів.

 

Підвищення завантаження технологічних агрегатів по часу, в тому числі:

 

Упорядкування технологічного процесу, що створює кращий енергетичний режим роботи електрообладнання. Заміна, перестановка і виключення малозавантажених технологічних агрегатів.

 

Заміна асинхронних двигунів синхронними.

 

До другої групи компенсації реактивної потужності відноситься встановлення компенсуючих пристроїв. Зазвичай компенсація реактивної потужності реалізується за допомогою таких технічних засобів як компенсуючі пристрої різного роду: синхронні двигуни (компенсатори), комплектні конденсаторні батареї, фільтрокомпенсуючі пристрої, статистичні компенсатори (керовані тиристорами реактори або комутовані тиристорами конденсатори), які розміщуються в тих чи інших місцях мережі споживача.

 

Використанням перетворювачів з великим числом фаз випрямлення, штучної комутації вентилів і обмеженим вмісту вищих гармонік в струмі, що споживається.

 

Таблиця 1.

 

Якщо заходи першої групи не підвищують коефіцієнт потужності до 0,9-0,95, то застосовуються штучні компенсуючі пристрої. Наприклад встановлення конденсаторної батареї біля асинхронного електроприводу, дозволяє уникнути необхідності завантаження мережі живлення електроприводу реактивною потужністю (Таблиця 1.).

 

Ємність статичного конденсатора не повинна перевищувати 80% реактивного навантаження двигуна в режимі холостого ходу для уникнення виникнення проблем при виключенні двигуна. Загальна рекомендація для трансформаторів – вибір статичного конденсатора, ємністю (кВАР), що відповідає 3% потужності трансформатора.

 

Типові ємності статичних конденсаторів для коректування одиничних асинхронних двигунів (Таблиця :

 

- найбільший економічний ефект досягається при розміщенні засобів компенсації безпосередньо поблизу електроприймача;

 

Вибір типу, потужності, місця встановлення і принципу керування пристроями компенсації має забезпечувати найбільший ефект. При цьому слід враховувати, що:

 

- індивідуальна компенсація найбільш ефективна і доцільна для потужних електроприймачів, але супроводжуватись відключенням компенсуючого пристрою з відключенням споживача.

 

- статистичні конденсатори можуть встановлюватися поблизу одиничного навантаження, з великим терміном навантаження.

 

Встановлення синхронних електродвигунів може значно знизити потребі підприємства в реактивній потужності. Синхронна машина, яка за рахунок регулювання струму збудження може здійснювати генерацію реактивної потужності в електричну мережу.

 

- синхронні двигуни, які працюють з перезбудженням поля, можуть також бути використанні для підвищення коефіцієнта потужності.

 

Таблиця Середнє значення для синхронних двигунів серій СДН, СТД, СД і СДЗ

 

Максимальної величина реактивної потужності , яку може генерувати кожний з встановлених на підприємстві синхронних двигунів визначається за формулою: , де: - номінальна активна потужність двигуна, кВт; - значення тангенса кута , яке відповідає номінальному значенню ; - номінальний ККД двигуна; - найбільше допустиме перевантаження синхронного двигуна за реактивною потужністю, яка залежить від типу двигуна, відносної напруги і коефіцієнта завантаження за активною потужністю (Таблиця .

 

Напруга на зажимах

 

Серія, номінальна напруга і частота обертання двигуна

 

0,9

 

Коефіцієнт завантаження

 

0,7

 

0,8

 

0,95

 

СДН, 6 і 10 кВ, для всіх частот обертання

 

1,39

 

1,31

 

1,0

 

1,45

 

1,27

 

1,21

 

1,05

 

1,33

 

1,12

 

1,06

 

СДН, 6 кВ:

 

1,17

 

1,1

 

600-1000 об/хв

 

0,94

 

0,89

 

375-500 об/хв

 

0,96

 

0,88

 

1,1

 

0,94

 

0,92

 

1,1

 

187-300 об/хв

 

0,88

 

0,86

 

100-167 об/хв

 

0,9

 

0,81

 

1,1

 

0,87

 

0,85

 

1000 об/хв

 

СДН, 10 кВ:

 

0,9

 

1,1

 

1,0

 

0,98

 

1,1

 

250-750 об/хв

 

0,9

 

0,86

 

СТД, 6 і 10 кВ, 3000 об/хв

 

0,92

 

1,3

 

0,95

 

1,52

 

1,42

 

1,23

 

1,0

 

1,43

 

1,34

 

1,12

 

1,05

 

1,31

 

1,23

 

0,9

 

1,1

 

1,16

 

1,08

 

0,95

 

СД і СДЗ, 380 В, для всіх частот обетрання

 

1,26

 

1,16

 

1,0

 

1,36

 

1,24

 

1,15

 

1,05

 

1,32

 

1,18

 

1,1

 

1,1

 

1,25

 

1,06

 

0,9

 

Визначається фактична величина реактивної потужності , що генерується працюючими на підприємстві синхронними двигунами. Для визначення необхідно оцінити компенсуючу здібність СД, яка представляє собою відношення реактивної потужності (Квар), що віддається в мережу, до повної потужності двигуна (кВ.А): , %. Найбільша компенсуюча здібність двигуна при даному навантаженні має місце при номінальному струмі збудження . При зниженні струму збудження нижче номінального компенсуюча здібність СД різко зменшується. І для двигунів з =1,0 незначне зниження струму збудження може привести до того, що двигун буде споживати реактивну потужність з мережі.

 

1,15

 

Величина повної номінальної потужності двигуна визначається з виразу: , де: , , - номінальні данні двигуна. При відомих значеннях та величина : , квар.

 

При відомих значеннях коефіцієнта завантаження двигуна , струму збудження , а також з врахуванням його паспортних значень визначається за графіком перевантажувальна здібність . Рис.1.

 

Синхронні електродвигуни можуть використовуватись для різноманітних виробничих механізмів і робочих машин: для компресорів, насосів, вентиляторів, воздуходувок, газодувок, вугільних і інших млинів, дробилок, двигунів генераторних агрегатів, дефиберів, прокатних станів та ін. При використання пристроїв регулювання швидкості електродвигуна синхронні електродвигуни можуть також використовуватись для механізмів, що потребують регулювання швидкості.

 

Рис.1 Для кожного СД визначається реактивна потужність, що не використовується: . В подальшому визначається невикористана реактивна потужність всіх працюючих на підприємстві синхронних двигунів.

 

Одним із найважливіших показників економічності компенсуючи засобів є питомі витрати в них активної потужності на отримання реактивної потужності. Не можна рахувати економічним і доцільним отримання реактивної потужності за рахунок великих затрат активної потужності.

 

Вибір того чи іншого засобу компенсації здійснюється на основі техніко-економічних розрахунків. При цьому порівнюються затрати засобів на виробляє мий 1 кВАр.г

 

Найменші втрати мають батареї конденсаторів, які із-за простоти конструкції і обслуговування, відсутності частин, що обертаються, установки їх в любій точці мережі у вигляді крупних батарей, групами чи індивідуальними банками, отримали широке використання в електроустановках.

 

Питомі витрати активної потужності (кВт/кВАр) в компенсуючи пристроях різних типів приведені нижче:

 

Синхронні компенсатори хоча і мають більші питомі втрати активної потужності, встановлюються в енергосистемах із-за необхідності, відповідно режимам роботи систем, забезпечення стійкості та регулювання напруги систем. В періоди максимального навантаження синхронні компенсатори можуть працювати в режимі перезбудження та віддавати реактивну потужність, а в періоди зниження навантаження, споживати реактивну потужність. Таким чином, синхронні компенсатори можуть регулювати напругу на приймальних кінцях мережі.

 

До основних їх недоліків слід віднести залежність генеруємої потужності конденсаторів від напруги та частоти: , де - відношення напруги при відхиленні напруги і частоти мережі від номінальних значень до напруги в номінальному режимі.

 

Цього недоліку позбавлені статичні джерела реактивної потужності, що представляють із себе сполучення конденсаторних батарей з регулюючою ланкою. В такому випадку сумарна реактивна потужність рівна різниці потужностей конденсаторних батарей та керуючого реактору. Реактивна потужність реактора є функцією струму підмагнічування, і компенсатор може або генерувати реактивну потужність, або споживати її. Використання керованих статичних компенсаторів виправдано лише в мережах з різко змінним навантаженням.

 

Вибираючи потужність компенсаторних батарей необхідно слідкувати, щоб ця установка покривала реактивне навантаження цеха чи підприємства і не видавала реактивну потужність в мережу енергосистеми. Така перекомпенсація приводить лише до втрат потужності, що викликається передачею в мережу від підприємства реактивної потужності. Оскільки таке явище має місце при спадах графіка навантаження (вночі, у вихідні дні) необхідно, щоб потужність приєднаних косинус них конденсаторів використовувалась в залежності від графіка реактивного навантаження підприємства. Для цього конденсаторні батареї секціонуються на ступені. Ці секції автоматично включаються та виключаються в залежності від рівня напруги і періоду доби чи за іншими параметрами.

 

- найбільше зниження втрат потужності і електроенергії досягається при розміщенні КБ в безпосередньому наближенні від споживаючих реактивну потужність електроприймачів;

 

При розподілі засобів компенсації реактивної потужності між мережами напругою до і вище 1 кВ необхідно враховувати положення:

 

використання комплексних конденсаторних установок на стороні 6-10 кВ цехових трансформаторних підстанцій і розподільчих пунктах, як правило, економічно недоцільне. Конденсаторні установки напругою 6-10 кВ слід встановлювати на головних понижуючих підстанціях і підстанціях глибокого вводу.

 

- передача реактивної енергії з мережі напругою 6-10 кВ в мережу до 1 кВ економічно не вигідна, якщо це призводить до збільшення числа і потужності цехових трансформаторів;

 

Критерієм економічності при виборі і розрахунку компенсуючих пристроїв є мінімум приведених затрат. При визначенні величини приведених затрат необхідно враховувати: затрати на встановлення КП і додаткового обладнання – комутаційних апаратів, пристроїв автоматики і т.п.; зниження вартості обладнання трансформаторних підстанцій і вартості спорудження постачаючих та розподільних мереж, обумовленого зменшенням струмових навантажень; зниження втрат електроенергії в постачальній та розподільчій мережі; зменшення втрат активної потужності при максимумі навантаження енергосистеми.

 

Розглядаючи проблему підвищення коефіцієнта потужності, неможливо виходити тільки з інтересів підприємства, оскільки так інколи понадмірне підвищення коефіцієнту потужності на підприємстві приводить не до зниження, а до підвищення сумарних втрат в енергосистемі. Тому в усіх випадках використання компенсуючи пристроїв має витримуватись наступна умова: – зниження втрат активної потужності в системі електропостачання внаслідок використання засобів компенсації має бути більше ніж втрати активної потужності в компенсуючому пристрої.

 



 

Новая страница 1. Народний депутат України Олексій. Газоизмерительные станции. Изменение климата. Использование водонагревателей конденсационного типа.

 

Главная >  Энергосбережение 

0.0174